СЕЛО КАЛИНІВКА

Село Калинівка – зовсім нове село, будоване при радянській владі. В 1920-21 роках тут стояло лише 2-3 земляночки бідняків. З цього і почало рости і розвиватись нове радянське село на рівнинних український просторах. Селяни одержували свої наділи і оселялися на цих землях. Росли просторі українські хати, розвивалися господарства селян. Колективізація в корінному змінила побут селян, змінила напрямок і зміст їхнього життя. Всі дрібні бідняцькі і середняцькі господарства об’єдналися в могутній колгосп, який забезпечив заможне і культурне життя.

                В 1927 році в Калинівці збудована велика гарна школа, в якій тепер навчається 300 дітей колгоспників і працює 12 вчителів з середньою та вищою освітою. Виросли кадри трудової інтелігенції – вчителі, агрономи, виросли безстрашні бійці та командири Робітничо Селянської Червоної Армії.

               Колгоспники стали заможними – кожен двір має корову, свиней, багато птиці. За приблизними підрахунками, колгоспний двір в цьому році одержить в середньому  по 2 тисячі карбованців, достатню кількість хліба на трудодень. Більшість колгоспників мають велосипеди, багато патефонів.

               Після денної ударної праці колгоспники культурно відпочивають – йдуть до клубу, влаштовують вечори самодіяльності, танці, співи, дивляться кіно, вистави. Весело жити калинівцям, як весело жити і всім трудящим великого Радянського  Союзу.

Мелюшко

ПЕРШІ КРОКИ

Першого вересня нинішнього року я з хвилюванням переступила шкільний поріг і повела своїх малюків по світлому шляху знань. Ніколи не забути першого уроку в моєму житті.

Після закінчення Верхньохортицького педагогічного училища за направленням я приїхала працювати класоводом Калинівської восьмирічної школи. Тепло зустріли мене в колективі.

Кожного ранку приємно йти в нову красуню-школу, заходити в світлі кімнати. Все мені тут довподоби: і добре обладнані кабінети, і просторі класні кімнати, і великий спортивний зал.

Я задоволена обраною професією вчителя. І мрію заочно вступити до педагогічного інституту.

М. Малихіна - класовод Калинівської восьмирічної школи

(газета "Колос" 5 жовтня 1968 року) 

СТАТТТЯ "ВОНИ БУЛИ ПЕРШИМИ"

газета "Колос" 2 березня 1968 року)

Земля... Віками мріяли про неї селяни. Хоча і рясно поливали її потом, та була вона для них чужою. Полями володіли поміщики й куркулі. Великий Жовтень приніс жадане визволення від гніту і визиску.

В 1921 році група хліборобів з с. Велика Білозерка поселяється в широкому степу і на честь полум'яного революціонера М.І. Калініна засновує село Калинівку.

Першими з тих, хто серцем відчув, повірив, що без колективного господарства не вибитися із злиднів, були Дем'ян Антонович Стовбур, Омелян Львович Корж, Софія Семенівна Наливайко, Марина Ісаківна Яценко, Василь Дмитрович Савченко та інші. В товаристві по суспільному обробітку землі було не більше десяти дворів. І все ж першу цеглину колективного господарства було закладено.

Дем'яну Антоновичу Стовбуру селяни виявили високе довіря, обравши головою сільської Ради. Безліч складних і буденних справ доводилося йому вирішувати.

Незабаром сільські сім'ї об'єднуються в артіль. Очолив її Антон Михайлович Дерев'янко. Декілька років керував колгоспом і комуніст Омелян Сергійович Довбня - організатор комітету незаможних селян.

Радувалися колгоспники щедрим плодам спільної праці і трудилися, не шкодуючи сил. Господарство зростало, міцніло. Калинівці були першими в районі по вирощуванню врожаю зернових.

Та мирну працю порушили німецько-фашистські загарбники. Із зброєю в руках пішли захищати здобутки Жовтня й калинівці. А як переможно завершилася війна, знову повернулися в рідні краї.

... Минули роки. Давно вже на пенсії 79-річний Дем'ян Антонович Стовбур і перший бригадир колгоспу імені Калініна Іван Ісакович Загрудній. Пішли на відпочинок і інші організатори колгоспного руху. Добрий слід залишили вони на землі.

Омеляну Львовичу Коржу вже вісімдесят. Як передового чабана, його нагороджено орденом "Знак пошани". Софія Семенівна Наливайко довгий час очолювала ланку, боролася за високі врожаї просапних. Марина Ісаківна Яценко і Василь Дмитрович Савченко трудилися на різних ділянках колгоспного виробництва. Перша комсомолка, колгоспний ветеран Євдокія Кузьмівна Маловічко і нині в строю - працюють в городній бригаді. І зараз не знають спочину невгамовні старожили - перші люди колгоспного села, розповідають молоді про буремні роки боротьби і праці в ім'я світлого майбутнього і сучасного.

Не довелося дожити до світлих днів першим керівникам колективних господарств. Омеляна Сергійовича Довбню розстріляли фашисти. Помер Антон Михайлович Дерев'янко. Але пам'ять про них живе в серцях односельчан.

Міцним, багатим став колгосп. У ювілейному році він продав державі сотні тонн м'яса, молока й іншої продукції. За досягнення високих показників його занесено на обласну Дошку пошани.

Невпізнанним стало і село Калинівка. Виросли нові будинки, культурно-побутові заклади, і в усіх здобутках є плоди невтомної праці старожилів, їх величезних зусиль і енергії.

О. РАШЕВЧЕНКО