ІСТОРІЯ ЗАСЕЛЕННЯ ВЕСЕЛІВСЬКОГО РАЙОНУ

ІСТОРІЯ ЗАСЕЛЕННЯ ВЕСЕЛІВСЬКОГО РАЙОНУ

Веселівський район - це адміністративно-територіальна одиниця, знаходиться на заході Запорізької області. Населення становить 21 тисячу осіб (2017 р.). Площа району 1128 км². Район утворено 7 березня 1923 року згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету. Адміністративним центром району стало село Веселе, з 1957 року селище міського типу.

Сучасні процеси природокористування визначаються не тільки особливостями природного середовища краю, а й історією заселення і освоєння території. Розглянемо основні етапи історії заселення території Веселівщини.

Сучасний районний центр, в минулому село Веселе засноване в 1815 році на схилах балки Малий Менчикур, в центрі якої розташовувалось невелике мальовниче озеро. Першими жителями Веселого були 30 сімей державних селян із Бєлгородського повіту Курської губернії, що в 1812 році осіли на землях поміщика Рахманова на правах орендарів-десятинників. Через три роки переселенці володіли ділянкою державної землі на правому березі озера. До них в 1819 році, а потім в 1823-24 роках додались десятки нових родин з Полтавщини. Збільшувалось населення Веселого і за рахунок селян, що тікали із центральних губерній Росії від кріпацтва.

В 1858 р. в Веселому налічувалось більше 400 дворів з населенням близько 3 тисячі чоловік. В користуванні Веселівської земельної общини знаходилось 16013 десятин землі, в тому числі, 700 присадибних і 2500 толоки. За даними 10-ї ревізії 1858 року на душу населення припадало по 11 десятин землі. Відповідно закону 1866 року «Про поземельне устаткування державних селян», веселівці зберігали за собою землю, якою користувались, за що повинні були сплачувати щорічно державну оброчну данину, а з 1886 року вносить протягом 44 років викупні внески, які на 45 відсотків перевищували данину.

Веселе було достатньо велике волосне село Мелітопольського повіту, в середині ХІХ століття воно уявляло собою розкидані по горбам хати та землянки, покриті соломою. Першу школу в Веселому відкрили лише в 1851 році. В ній навчалось 145 хлопчиків та 30 дівчаток.

Період після земельної реформи в Веселому, як і скрізь в Росії, характеризувався розвитком капіталістичних відносин, загостренням класового розмежування селян. Протягом 25 років після земельної реформи населення Веселого збільшилось майже вдвічі. В 1884 році в селі Веселому налічувалось 810 дворів, де проживало 5182 чоловік, а в 1906 році – 8400 чоловік.

Протягом ХІХ століття склалася територія сучасного району. Основними переселенцями, які обживали цілинні землі були українці, росіяни, а також німці-колоністи (меноніти, сьогодні в Україні діють три менонітські громади в Запорізькій області та Херсоні. У Запорізькій області одна з громад має власне церковне приміщення. При всіх громадах діють недільні школи. В парковій зоні Запоріжжя на Верхній Хортиці у жовтні 2009 року у пам’ять про менонітів встановлено пам’ятник з фігурами чоловіка, жінки і дітей. Автором композиції виступив канадський менноніт Пол Еппа. Меморіал присвячений пам’яті менонітів, які в 30-ті роки стали жертвами сталінських репресій і релігійних утисків). Оскільки проблемою краю була вода, то поселення з’являлися біля озер, малих річок. Поступово степ змінювався – розорювали землі, випасали худобу, будували дороги і села.

Більшість сучасних сіл були засновані переселенцями з сіл Великої та Середньої Білозерки, Балки, Михайлівка Мелітопольского повіту у ХІХ ст.: Чкалове (до 1830 р. – Довгий Под, до 1938 р. - Гаврилівка) – у 1812 р., Менчикури - у 1827 р., Білорецьке – у 1879 р., з 2016 року повернуто свою історичну назву яку мало до 1962 року  с. Мала Михайлівка, Новоуспенівку – в 1861, Широке – у кінці ХІХ ст., Матвіївка – державними селянами з Орловської і Курської губерній у 1842 р. та ін. На території краю німці заснували 3 поселення [Голота]. В 1875 р. створено кредитно-ощадне товариство з основним капіталом 36071 карбованців, що дало змогу збудувати 2 цегляних заводи, 2 парові машини, більше 10 вітряних млинів.

Після першої світової війни, Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни у Веселому і районі відбулися нові соціально-економічні зміни. Ряд поселень засновані в радянські часи, в 20-ті роки ХХ ст.., наприклад, с. Калинівка – у 1921 р., с. Запоріжжя і с. Мусіївка – у 1924 р.

Веселівський район у 1923 році був частиною  Мелітопольського округу Катеринославської губернії. З 1925 зі скасуванням губерній належить тільки округу. З 1930 року входить до  складу Дніпропетровської області. 10 січня 1939 року район переданий до складу Запорізької області. У 1941-43 роках територія району входила до Якимівського повіту Таврійського округу.

Населення на протязі двох століть займалося сільським господарством, в основному, землеробством. В радянські часи досить успішно розвивалося тваринництво (розведення великої рогатої худоби, свиней, птахівництво). У 1970-1980 рр. на території району функціонувала Північно-Рогачинська зрошувальна система, яка сприяла підвищенню врожаїв та, на жаль, появі і прояву екологічних проблем у сільськогосподарському природокористуванні.

Таким чином, сучасна господарська спеціалізація почала закладатися ще на ранніх етапах заселення і освоєння території району, що обумовлено існуючим природно-ресурсним потенціалом.

Етнічний склад населення району станом на 2001 рік був представлений наступним чином:

·                  українці — 76,7 %;

·                  росіяни — 19,9 %;

·                  білоруси — 0,4 %;

·                  інші національності — 3 %.

Нажаль за 19 років не був зроблений перепис населення. У зв’язку з безробіттям у районі, низькою заробітною платнею багато населення за останні десять років, а особливо у 2017, 2018, 2019 роках виїхали на заробітки до Італії, Польщі, Росії, Німеччини, та інших держав.

МЕЛЬНИК ІННА ЛЕОНІДІВНА