Щире серце лікаря

ЩИРЕ СЕРЦЕ ЛІКАРЯ

Піввіку прожила Марія Митрофанівна Боброва. І майже тридцять років присвятила благородній справі – лікуванню людей. Відразу після закінчення медичного інституту молода, енергійна, вона завжди оптимістично настроєна, одягла білий халат і з тих пір не розлучається з ним. Свою трудову діяльність починала в Кам’янсько-Дніпровському районі, а в роки Великої Вітчизняної війни Марія Митрофанівна активно допомагала партизанам.

З 1946 року Марія Митрофанівна беззмінно трудиться в нашій лікарні лікарем-терапевтом. Її ім’я з повагою вимовляють в усіх селах району, бо не одній людині вона продовжила життя, повернула її до творчої праці. Особливу увагу лікар-терапевт проявляє про молодь, наших дітей, прагнучи, щоб вони росли здоровими, гідно несли естафету своїх батьків, дідів і прадідів до щасливого життя – комунізму.

Добре володіючи своєю професією, Марія Митрофанівна охоче передає набуті знання і досвід багаторічної практики молодим лікарям. А повчитись в неї варто кожному. Вона завжди уважно вислуховує хворого, вірно визначає діагноз. І не тільки ліками, а й теплим словом допомагає людині у якнайшвидшому видужанні.

Марію Митрофанівну по праву називають ветераном районної лікарні, її ставлять в приклад іншим. Разом з лікарями вона проводить велику попереджувальну профілактичну роботу серед населення, бо як кажуть лікарі, захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Тому-то Марія Митрофанівна і в районній лікарні, і на периферії виступає з лекціями на медичні теми. Не рахуючись з часом, виїжджає до хворих в найвіддаленіші села, в будь-яку хвилину дня і ночі з’являється на виклик до хворих в палату районної лікарні.

-Ми пишаємося таким лікарем, - з гордістю розповідає про неї головний лікар Людмила Михайлівна Чертулова.

За сумлінну працю М.М. Боброва нагороджена орденом «Знак пошани», значком «Відмінник охорони здоров’я, багатьма Почесними граматами.

Не старіє душа в лікаря-терапевта. Вона невтомно піклується про здоров’я трудівників району, прищеплює любов до медичної справи молодим працівникам лікарні. Тож не дарма вони називають її своїм наставником і вихователем.

Марія Митрофанівна завоювала заслужену повагу в колективі лікарні, а більше – симпатії відвідувачів. До речі, в книзі відгуків та побажань ви зможете натрапити на безліч подяк клієнтів Марії Митрофанівні.

От і знову ми зустріли її усміхнене обличчя, і не згорає барвисте сонце на її віях, і світлішає навкруги – особливо, коли хтось скаже: «Марія Митрофанівно, я до вас!». Справді, люди з любов’ю вимовляють її ім’я, бо вона не шкодуючи сил, постійно проявляє піклування про них. Лікар М.М. Боброва завжди в постійних турботах, пошуках, у невтомній боротьбі за здоров’я людини. Та інакше і бути не може.

- Без цього, - говорить вона, - я не уявляю свого життя.

М. Баша

газета "Колос" від 14 червня 1969 року